Процес природокористування в регіоні досить активний. За цих умов не викликає сумніву, що такі функції ландшафтних комплексів як ресурсовідновні, ресурсозберігаючі, інформаційні, естетичні та інші у значній мірі зруйновані. Тому необхідно орієнтуватись на гуманістичний принцип пріоритетності збереження середовище-відтворювальних Функцій ландшафтів, для поліпшення екологічної ситуації необхідно в межах регіону врегулювати використання природних багатств, припинити екологічно-небезпечне виробництво, налагодити технологічно нові та екологічно чисті процеси виробництва. Формування в цьому регіоні рекреаційної зони буде сприяти зниженню рівня знищення рослинного покриву та фауни. Відновлення саморегуляції природних процесів дозволить вирішити еколого-економічні проблеми та забезпечити населення сільськогосподарською продукцією і сировиною. 
     Вирішення екологічних проблем, накопичених багаторічною незбалансованою практикою природокористування, можливо за умов надання екологічній галузі пріоритетного значення, матеріального забезпечення природоохоронних програм, позитивного перелому в екологічній свідомості суспільства
.http://www.tovtry.com/ru/info/project/proj6.html

 Державна стратегія щодо навколишнього природного середовища повинна бути орієнтована на екологічні пріоритети. В цьому аспекті актуальним є регіональний підхід, оскільки екологічні проблеми мають суттєві територіальні особливості.
     Природа південно-західної частини Хмельниччини багата, різноманітна і щедра. Своєрідності та неповторності їй надають унікальний Товтровий кряж. Дністровський каньйон та глибоко врізані долини притоків Дністра. Розчленований рельєф разом з рослинним покривом створюють мальовничі ландшафти, притаманні лише цьому регіону. Ця територія займає вигідне географічне положення, характеризується сприятливими кліматичними умовами. За наслідками сумарного антро­погенного навантаження на оточуюче середовище територія Хмельниць­кої області є однією з "найчистіших” в екологічному відношенні на сучасній карті України, однак наявність значних об'ємів мінерально-сировинної бази і трудових ресурсів обумовили інтенсивну індустріалізацію одвічного сільськогосподарського регіону Поділля. Останнім часом стали відчутніші зміни антропогенного впливу на товтровий комплекс. Це проявляється за рахунок знищення частини товтр для виробітку вапняку, розширення посівних площ, вирубки лісу, пасовищної дигресії. Непомірне хімічне навантаження призводить до зниження життєдіяльності популяцій рослин і тварин. Ці зміни відбиваються також на стані людей. Розвиток народногосподарського комплексу в регіоні здійснювався без належного аналізу екологічних наслідків і проведення єдиної природоохоронної політики. Споживацьке ставлення відомств до використання природних ресурсів сприяло не тільки нераціональному, безгосподарському їх використанню, але й значному погіршенню екологічної ситуації, деградації природного середовища. Сьогодні ці неповторні своєю красою, природними багатствами, історією та культурою Подольские Толтры є зоною екологічного ризику. Критичний стан екологічної ситуації спричинив до впровадження постів моніторингу за станом атмосфери, ступенем її забруднення. 

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна схарактеризувати як кризову. Вона формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку довкілля і неувагу до відтворення природно-ресурсного потенціалу. Відбувалися структурні деформації господарського комплексу, за яких перевагу надавали розвитку в Україні сировинно-видобувних, тобто екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, які впроваджували та нарощували найдешевшим способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим без ефективних правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування і без урахування вимог охорони довкілля. Ці та інші чинники, зокрема, низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження в дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією нації. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі ситуації на локальному рівні мають здатність поглиблюватися і переходити в ранг великих регіональних криз. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Подібний стан і в більшості великих та середніх міст.